Не існує підтверджених даних, що свідчать про давність існування “петриківського розпису”. Так само, як немає пояснення тому, чому саме в цьому селі на Дніпровщині “розквітла” унікальна художня техніка, включена ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства.
Поширені візерунки та орнаменти Петриківки були на початку XX століття, коли їх описав у своїх дослідженнях етнограф, археолог та культуролог Дмитро Яворницький, який вивчав історію запорізького козацтва. 1913 року перемальовки, зроблені художницею Євгенією Евенбах, учасницею експедицій видатного українського вченого, були показані на виставці в Санкт-Петербурзі, яка мала колосальний успіх.
Слід зазначити, що розпис стін та предметів побуту характерний для багатьох регіонів України. Якщо не для всіх:) Але в Петриківці була розвинена особлива техніка, що передбачає тисячі дрібних мазків. Пензлики для неї використовувалися теж унікальні — з котячої шерсті, зроблені, звичайно, без жодних ушкоджень для тварин.
Споконвіку хатнім розписом в Україні займалися переважно жінки. Секрети майстерності передавалися від матері до дочки. Олена Скицюк, одна з найвідоміших майстрів, що продовжують традиції петриківської школи, робила свої перші кроки у мистецтві теж під керівництвом мами, художниці Марфи Тимченко, уродженки Петриківки. Згодом і сама почала навчати азам живопису маленьку дочку, сьогодні вже цілком самостійну художницю Олену Кулик.
Пише у фейсбук сторінці Gloria Gerda Griffon
Символи, квіти та візерунки на картинах трьох поколінь українок зачаровують. Немов випливають із снів, звертаються до чогось важливого в душі, успадкованому від предків, але забутого за щоденними клопотами. Хочеться думати – не назавжди!
Olena Skytsiuk, Ukrainian artist (b. 1950). Owl 
Marfa Tymchenko, Ukrainian artist (1922-2009). Farewell to winter 
Olena Skytsiuk, Ukrainian artist (b. 1950). Aspiration