Київский церковний піснеспів

Як думаєте, навщо українські кобзарі регулярно приносили свій інструмент до Києво-Печерської лаври? Свій варіант можна звірити з правильною відповіддю на це питання наприкінці допису.

А сам допис, власне, про пісенну традицію знаменитого Київського монастиря, який став спадкоємцем візантійських хорових майстрів.

Для прищеплення особливої музичної культури з Константинополя приїздили знавці «знаменого стилю». Знамений, тому що мелодія записувалася певними символами, знаками («знамено» — давньослов’янське знак).

Мелодика знаменних розспівів збагачувалась певними мотивами, музичними зворотами, що випливали з місцевих народних співочих традицій.
В результаті народжувались нові мелодії, що відрізнялися від оригінальних мелодій знаменного співу.
В середині XVI століття цей розспів стає домінуючим в богослужбах київських храмів та монастирів. А вже через сто років ним послуговуються в більшості храмів Москви та інших великих православних центрах Росії.
Достоїнства київського розспіву привертали до себе увагу найвидатніших композиторів, серед яких П. Чайковський, С. Рахманінов, К. Стеценко, М. Леонтович, О. Кошищь, А. Кастальський, П. Чесноков та багато-багато інших.

Музична культура великої Візантії отримала на українському грунті нове, неповторне звучання. Одним з її виразників були церковні дзвони, за звучанням яких українські кобзарі, до речі, налаштовували свої кобзи та бандури.

Київский церковний піснеспів
Київский церковний піснеспів
Київский церковний піснеспів
Київский церковний піснеспів
Київский церковний піснеспів

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *